Ми -Олексій та Світлана, типові мілі-, мікро-, нанопідприємці, але нетипові фанатисвої справи, черкаські обсмажники, кав’ярі. Закохані у каву. Але як ми до цього всього прийшли?У 2014 році мипереїхали до Канади. З бекграундом у журналістиці я почала шукати роботу угалузі, і навіть трішки працювати на діаспорне видання. Але відчуття, що роблюправильно, до мене не приходило, і душа моя була тривожна. А тоді з нами ставсяWorld Barista Championship. Минавіть зумисне відкрили американську візу для цієї події. Бо як не як, ахороший друг, Діма Грєхов, дворазовий Бариста Чемпіон України та Об’єднанихАрабських Еміратів (2014 р.), потрапив у фінал світових змагань і нам кортіло сидітитоді у залі і підтримати його. З усмішкою зараз пригадую, як на кордоні митнийофіцер допитував, а що це за змагання такі, з приготування кави, це якийсьжарт? Ага, жарт, виступи мене наскільки захопили, що я безапеляційно вирішилайти у кавову галузь.

Перша кав’ярня, з італійською, темнющою як ніч кавою, перше спінене молоко, калібрування еспресо, півроку на вишколювання англійської, трішки більше впевненості у собі. Потім робота JJ BEAN Coffee Roasters. Скажу я вам, це справжня мрія: сімейний бізнес, соціально орієнтований (і на місцеву громаду, і на кавові ферми), із власною обсмажкою, прямим імпортом, школою бариста зрештою. Від рядового бариста я важкою працею турувала свій шлях до менеджера. І як ніхто, Льоша прикривав мій тил і надихав на кожному кроці. Він у нашій сім’ї першим ступив у сферу гостинності, при чому, інтернаціонально: бармен та сомельє у JW Marriott, ОАЕ, та адміністратор у Yoshi, Україна. Наш зовсім не скромний досвід на двох змусив задуматися – а чи не заснувати свій власний бізнес? І не за буграми-океанами, а вдома!Як ви зрозуміли, наміри були серйозні. З аеропорту Ванкувера почалася наша піврічна (так-так, ви правильно зрозуміли, півроку!) подорож по країнах Латинської Америки, з обов’язковими відвідинами кавових ферм. Побачити на власні очі, де і як кава росте, що впливає на її смак, позбирати врожай, довідатися, як живуть фермери та їхні сім’ї, а головне – скільки зусиль йде на те, аби кава опинилася у вашій чашці. І кажу, як є, то мусило все у голові відкластися, бо жити більше 5 років закордоном і повернутися додому – то великий крок, мужній і сміливий.

В Абу-Дабі, ОАЕ,нас заманив той таки друг, ви ж ще пам’ятаєте, так? Він якраз відкривав мегакруту кав’ярню DRVN Coffee з колекційними автомобілями і чемпіонськимпідходом до кави. Власне у цій частині розповіді активно ввімкнувся Льоша. Відбренд-бука до обсмажування кави - таким багатофункціональним, як тоді, він щене був у житті. Ми наймали людей, проводили тренінги, розробляли технологічнікартки, шукали постачальників, думки про каву курсували у мозку безперервно. СамеЛьоша зараз відповідає за процес обсмажування зерна тут в About Coffee, він приборкуєвсі ці графіки, температури, швидкості барабану, краки. Потерпіть ще трішки,майже все. Влітку 2019ого ми повернулися додому, аби творити кавову культурикраїни і рідного міста. Ми запустили власне виробництво із обсмажуваннявисокоякісної арабіки.Це не історія проуспєшний успєх, про великі гроші, інвесторів. Це історія про те, як весьцей досвід викарубував нас тими, ким ми є. Ми обрали своє хобі – каву, справою життя. Тут ми знайомимо,можливо, з найкращою кавою у світі . Тут ми безкорисливо ділимося знаннями. Повірте, щостосується кави, ми – справжі профі, та ще й з дзенівською витримкою. Ми популяризуємокупувати локальне. І неголослівно декларуємо: «Настав час хорошої кави».